Укр. мова

Тема 1. Повторення, закріплення знань та вмінь з мови і правопису, засвоєниху 3 класі (6год).

1 Усне і писемне мовлення. Звуки і букви. Українська мова як державна. Голосні букви, що позначають два звуки. с.4-7
2 Норми української літературної вимови. Правильна вимова звуків (дж), (дз). Букви, що позначають один звук. с.7-8
3 Уживання м’якого знака. Букви, що позначають м’які приголосні звуки. Робота із перекладним словником. с.9-11
4 Апостроф.Вживання на письмі апострофа. с.11-13
5 УРМ. № 1. Говоріння. Розвиток умінь відтворювати та будувати діалог на основі сприйнятого на слух чи прочитаного тексту, а також створеної в класі реальної чи уявної ситуації мовлення (5-6 реплік на кожного).
6 Подовження та спрощення приголосних. Ненаголошені голосні е,и в корені слова.Складання речень. Зміна слів за зразком. Правопис слів типу сонце, серце група, клас. с.13-15

Тема 2. Текст.Типи текстів.  (7год).

7 Розширення знань про текст та його структуру с. 16

8 Визначення теми і основної  думки тексту. Заголовок. Спостереження за вживанням слів це, той, він (вона, воно), там, тоді для зв’язку між реченнями тексту. с.17

9 Поділ тексту на логічно завершені частини. Абзац. План тексту.с.18

10 УРМ. №2. Писемне мовлення. Підписування зошита, ім’я, прізвище у родовому відмінку(без уживання терміну).

11 Типи текстів (розповідь, опис, міркування). Особливості їх будови. с.19

12 Переказування текстів різнихтипів. Колективне складання і запис текстів-міркувань на правописні теми, про характер і вчинки героя прочитаного твору. с.20                                                    АУДІЮВАННЯ

13 Діалог як вид тексту. Розвиток умінь складати тексти різних типів за опорними словами, словами і малюнком, малюнком і планом, початком і малюнком. Колективне складання тексту міркування. с.19

 АУДІЮВАННЯ

ЛЕГЕНДА ПРО АЇР (ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ)

Було це давно, ще за часів татарської навали. Біля одного селища під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дніпро-ріку спливала.

Дбали люди про джерело. А воно, кажуть, навіть говорити вміло людською мовою. Замулять його весняні або дощові води, засиплють глиною чи камінням, джерело й заговорить до перехожого чоловіка:

— Змилуйся, добра людино, вичисти мене.

І перехожі прислухалися до його голосу. Спускали в джерелі воду, чистили дно і стіни від намулу. І знову пили цілющу воду.

І було так доти, доки хмари татар і турків не насунули на Україну.

Ото прийде, було, татарин до джерела, припаде до води цілющої спраглими вустами. А джерело йому мову відбирало або голову корчило, а то й дух запирало.

Тоді й почали татари якесь коріння з собою возити, що аїром у них називалося. Нібито те коріння водойми очищає. Де розкидають його, воно зеленню проростає. Уважали, то лиш у тих місцях, де аїр виростав, можна воду пити і коней напувати, не ризикуючи нічим.

Накидали того коріння і довкола джерела з цілющою водою.

Минув час. Тікали татарські орди різними дорогами на південь, порятунку шукали. І знову не обминули того джерела, бо довелося вибиратися тією самою дорогою.

Нагнувся котрийсь татарин до джерела водиці напитися. А воно йому:

— Не напою тебе, вороже клятий, бо багато лиха ти мені й народові нашому заподіяв.

І розлилося на всі чотири сторони, утворивши грузьке болото. І чим далі тягайся до води татари, тим далі вело їх джерело у трясовиння. Засмоктала їх багнюка. Тож і назвали тоді люди ту зелену й пахучу рослину татарським зіллям. Так вона називається й донині. 

Запитання:

1. Що знаходилось біля лісу?

а) Озеро;

б) річка;

в) джерело.

2. Чому люди дбали про джерело?

а) Бо там ловили рибу;

б) адже у джерелі цілюща вода;

в) бо не було місце відпочинку.

3. Як зустрічало джерело татар?

а) Відбирало мову або голову корчило;

б) напувало їх цілющою водою;

в) лагідно говорило до них.

4. Для чого татари привозили з собою коріння аїру?

а) Щоб очистити водойми:

б) щоб джерело заросло;

в) щоб виросли гарні квіти.

5. Що сказало джерело татаринові, який хотів води напитися?

а) — Змилуйся, добра людино, вичисти мене!

б) — Не напою тебе, вороже клятий!

в) — Спробуй моєї джерельної водиці!

6. Чим стало джерело?

а) Бурхливою рікою;

б) неосяжним озером;

в) грузьким болотом.

Тема 3. Речення. Види речень. (10 год).

14 Речення і словосполучення. Головне і залежне слово у словосполученні. Зв'язок слів у реченні.с.21

15 Головні (підмет і присудок) та другорядні члени речення.Їх зв'язок із підметом та присудком.Поширення речень, що складаються лише з головних членів , другорядними членами.с.24

16 УРМ. № 3. Говоріння. Мовленнєвий етикет та прийняті в українців словесні формули на вираження радості, здивування, побажання, ствердження чогось чи заперечення, сумніву, припущення, одержання дозволу тощо.

17 Розвиток умінь складати речення за схемами, малюнками, доповнювати речення за питаннями, визначати головні члени речення, встановлювати за допомогою питань зв'язок між словами в реченні.

с.24-25. Усне діалогічне мовлення.                                                

18 Види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні)Звертання в спонукальних реченнях.Кома при звертанні. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень залежно від інтонації.

с. 21-24. Усне діалогічне мовлення.                                                                                                    19 Речення – репліки, їх уживання в діалогах. Використання найпростіших народних висловів, фразеологізмів (без уживання терміну) при побудові речень. Формування умінь доречно вживати їх у власному мовленні.с. 26-27. Усне діалогічне мовлення.                         20 Речення з однорідними членамизі сполучниками і, а, але, та (в значенні але) та без них. Розділові знаки в таких реченнях та правильне їх інтонування. с.28-29

21 УРМ № 4. Писемне мовлення. Складання і записування речень, різні за метою висловлювання і інтонацією, речень з однорідними членами.

22 Однорідні головні та другорядні члени речення. Спостереження за вживанням однорідних членів речення в текстах. Поширення речень однорідними членами.с.30-31                  СПИСУВАННЯ

23 Поєднання однорідних членів речення за допомогою інтонації та сполучників(без уживання терміна) і, та, але, а.Кома перед а, але, та в значення але. Розвиток умінь будувати речення з однорідними членами.с.31-32

 СПИСУВАННЯ

Калина

Надзвичайно люблять на Україні червону калину. Її образ тісно пов’язаний з образом самої України. Цей чарівний кущ ріс біля кожної оселі. Гронами калини дівчата прикрашали коси. Нею заквітчували весільний коровай. Калиною лікували хворих. Цей кущ садили навіть поблизу могил.

Отож і зараз калина – одна з найулюбленіших рослин українців. Цвіте вона білим цвітом, червоніє ягодами по садках, лісах, левадах. Саджають калину поблизу води.  


Тема 4. Слово. Лексичне та лексико – граматичне значення слова (9 год).

24 Активізація знань про лексичне значення слова.
25 Слова близькі за значенням (синоніми). Добір синонімів.Антоніми. Вживання антонімів у прислів’ях.
26 УРМ № 5. Говоріння. Вживання мовленнєвих формул, щоб передати своє ставлення до почутого чи висловленого в процесі діалогу.
27 Однозначні та багатозначні слова. Формування вміння розрізняти слова, які мать одне значення і багатозначні слова.
28 Пряме і переносне значення слова. Формування вміння складати речення зі словами  в прямому і переносному значенні.
29 ПИСЬМОВИЙ ПЕРЕКАЗ
30 Уміння користуватися навчальними словниками: синонімів і антонімів, тлумачним, перекладним.
31 УРМ № 6. Писемне мовлення. Написання оголошення, привітання, записки, листа(колективно і самостійно).
32 Розширення уявлень про походження найуживаніших слів (мотивоване значення, етимологію).

Письмовий переказ 

Дорогі гості

Намела січневого снігу хуртовина. Важким стало життя птахів. Ось прилетіла зграйка красенів щигликів, чижів, коноплянок. Після морозної ночі вони на лопухах, вільхах, берізках поснідають насіннячком.

Деревце горобини схоже на прикрашену новорічну ялинку. Спокійні снігурі з червоними грудками ласують ягідками горобини. Це наші зимові гості.

І ми в саду на ялинці поставили їдальню для дорогих гостей. Підгодовуємо пташок просом, насінням, ягодами горобини, коноплями.

Тема 5. Іменник (18год)

Тема 5.1. Відмінювання іменників чоловічого та жіночого роду  (10 год)

33		Поняття про частини мови. Вміння розрізняти їх. Знання термінів та позначення частин мови. c. 33-34
34		Іменник. Розширене уявлення про предметність іменників, що означають опредмечені дії, стан, якість. Іменники-синоніми, іменники-антоніми. Вживання іменників у прямому і переносному значенні. c. 35-37
35		Рід і число іменників. Визначення роду і числа іменників. Спостереження за явищем, коли рід деяких іменників у російській та українській мовах не збігається. c. 37-41
36		Відмінювання іменників. Відмінки. Змінювання іменників за числами і відмінковими питаннями. Знання назв  та питань до них. с. 41-46
37		УРМ № 7. Писемне мовлення. Списування речень, текстів з дошки, підручника. Записування з голосу вчителя різних видів диктантів, дотримуючись правил правопису.
38		Відмінювання іменників чоловічого та жіночого роду із закінченням –а, (-я) в однині. Спостереження за змінюванням відмінкових форм іменників чоловічого і жіночого роду. Вміння робити висновки. с. 46-48
39		Правопис іменників чоловічого роду та жіночого роду із закінченням –а, (-я) в родовому відмінку. Знання та вживання закінчень, правильна вимова приголосних перед закінченням –і, -и у родовому відмінку. Побудова словосполучень. с. 48-52
40		Правопис іменників чоловічого роду та жіночого роду із закінченням –а, (-я) в давальному та місцевому відмінках. Зміна приголосних основи (г, к, х) на (з, ц, с) перед –і. Вживання прийменників з місцевим відмінком при побудові словосполучень. с. 52-56
41		Правопис іменників жіночого роду із закінченням –а, (-я) в орудному відмінку. Вживання закінчень ою, єю, ею при побудові словосполучень з іменниками в орудному відмінку з прийменниками і без них.  с. 56-61АУДІЮВАННЯ
42		УРМ № 8. Говоріння. Уживання та виправлення неправильно вимовлених чи вжитих слів у процесі власного мовлення та мовлення своїх однокласників.

Аудіювання (ІІ семестр)

Українська хата

Внутрішня обстановка хати по всій Україні була однаковою, хоча в різних місцях в інтер’єрі відображалися як національні, так і регіональні особливості.

Хату вважали житлом лише відтоді, коли в печі вперше спалахував вогонь. Піч оздоблювали чудовими візерунками. Вважали, що нечиста сила, задивившись на цей розпис, забуває про лихо.

На покуті, який розташовувався по діагоналі від печі, облаштовували домашній іконостас. Перед образами завжди вішали лампадку або ставили запалені свічки в металевих свічниках.

Вікна були «очима» хати. Із сіней були зроблені входи до хати, до комори, на горище. Тут зберігали зерно, речі, кошики, жорна. У сінях містилися полиці для посуду. Тут тримали борошно, картоплю, молоко та інші продукти.

Стіни білили, а потім розписували,  найчастіше рослинним орнаментом, рідше – зображеннями птахів і тварин, геометричними фігурами, побутовими сюжетами.

Українську хату оздоблювали рушниками, килимами та настінним розписом. Причому вишивка рушників, якими прикрашали ікони, картини, вікна та двері, була різною.

Інтер’єр постійно змінювався. В будні долівка була незастеленою. Стіл не застеляли чи застеляли грубою буденною скатертиною без візерунків.  Перед неділею хату обов’язково підбілювали й підмазували, поновлювали оздоби на печі та стінах. А в неділю свіжо підмазану підлогу застеляли тканими ряднинами, стіл – святковою скатертиною, вишитою або з тканими візерунками, на стіл ставили квіти.

Найбільша небезпека ішла від дверей, отже, саме вхід до житла ретельно оздоблювали магічними символами. Вони містилися й у вишивці рушників, що ними прикрашали двері, і в хрестиках, виведених крейдою навколо входу та вікон, і в розвішаних понад дверима амулетах (підкова, часник, різноманітне зілля).

Зовні стіни хати були схожі на свіжопобілене полотно, адже їх щотижня мили, а кожні два тижні вибілювали. Втім, господині не обмежувалися побілкою, вони розписували стіни хат зовні.

Зовнішнім оберегом хати була призьба, тому її обводили червоною глиною й застеляли домотканими килимками. Призьба не тільки утеплювала хату, була місцем, де сушили мак, провітрювали часник, цибулю, а й єднала родину – саме там сім’я збиралася разом. (301 слово)

(Із книги В. В. Садовничої

«Велика книга маленького українця») 

Тест

1.            Коли хату вважали житлом?

А) Коли в печі вперше спалахував вогонь;

Б) коли починали жити в хаті;

В) коли закінчувалося будівництво.

2.            Де містилися полиці для посуду?

А) У сінях;

Б) у хаті;

В) у коморі.

3.            Чим найчастіше розписували стіни?

А) Геометричними фігурами;

Б) рослинним орнаментом;

В) зображенням птахів і тварин.

4.            Як змінювався інтер’єр хати?

А) Рідко;

Б) часто;

В) постійно.

5.            Як часто білили стіни хати зовні?

А) Раз у рік;

Б) кожні два тижні;

В) щомісяця.

6.            Чим обводили призьбу?

А) Червоною глиною,

Б) білою глиною;

В) сажею.

Тема 5.2. Відмінювання іменників чоловічого і середнього роду.

Правопис іменників(8год)

№ п\п	Дата	Тема уроку	Примітки
43		Відмінювання іменників чоловічого роду з нульовим закінченням і закінченням о в давальному і місцевому відмінках. Спостереження за таблицею, вміння робити висновки. Правильна вимова і вживання закінчень при побудові словосполучень і речень. с. 61-65
44		Правопис іменників чоловічого родув орудному відмінку однини. Вживання закінчень -ем після ж, ч, ш. с. 66-68.
45		Відмінювання іменників середнього роду та правопис іменників середнього роду в орудному відмінку. Подовження вимови м’яких приголосних перед закінченням –ям. с. 68-71
46		Відмінювання іменників жіночого роду з нульовим закінченням та іменника матив орудному відмінку. Спостереження за таблицею, знаходження спільного і відмінностей у закінченнях. Побудова словосполучень і речень. с. 71-74
47		УРМ № 9. Писемне мовлення. Складання і записування переказу (на дошці і в зошитах).
48		Відмінювання іменників – назв маленьких істот та іменників типу ім’я. Спостереження за відмінюванняміменників, увага до суфіксів –ат-, -ят-, -ен-. Кличний відмінок. с. 74-78МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ
49		Відмінювання іменників у множині. Правопис іменників у називному і знахідному відмінках однини. Спостереження за відмінюванням іменників. Тверда вимова приголосних основи (г) (к) (х) перед –и та пом’якшеного (ж) (ч) (ш) перед –і в називному відмінку. с. 78-80МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ
50		Правопис іменників у родовому і місцевому відмінках множини. Вживання закінчень –ів, -їв у родовому відмінку множини. Відсутність закінчень в іменниках  середнього роду на –я. Узагальнення вивченого про іменник. с. 81-83МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ

Тема 6. Прикметник.

 Творення та відмінювання прикметників (9 год)

№ п\п	Дата	Тема уроку	Примітки
51		Прикметник. Активізація знань про прикметник. Граматичні ознаки прикметників, зв’язок з іменником. Узгодження прикметників з іменниками. Добір прикметників синонімів та прикметників антонімів. с. 86-90
52		УРМ № 10. Говоріння. Переказування тексту чи епізоду з тексту за завданням вчителя.
53		Творення прикметників. Вживання прикметників у текстах різного стилю. Вживання прикметників у прямому та переносному значенні. Побудова речень.  с. 90-92
54		Відмінювання прикметників чоловічого та середнього роду в однині. Відмінкові питання. Спостередення за відмінюванням прикметників. Висновки про збіг за відмінності у закінченнях. с. 92-93
55		Відмінювання прикметників жіночого роду. Родовий відмінок. Відмінкові питання, які ставлять від іменників жіночого роду до прикметників. Давальний і місцевий відмінок. Вживання знака м’якшення після м’яких приголосних перед закінченням -ої, -ою.  с.94-97
56		УРМ № 11. Писемне мовлення. Удосконалювати записаний текст, замінювати слова, що повторюються синонімами, займенниками тощо.
57		Орудний відмінок. Відмінкові закінчення. Спостереження за відмінюванням. Побудова речень з прикметниками в орудному відмінку. с. 97-98
58		Відмінювання прикметників у множині. Спостереження за відмінюванням прикметників. Засвоєння відмінкових запитань. Утворення словосполучень та побудова речень. с. 99-100
59		ПИСЬМОВИЙ ТВІР

ПИСЬМОВИЙ ТВІР
Продовжити текст власною оповіддю.
Під нашою стріхою було гніздо ластівок. Одного разу сталося лихо...

Тема 6. Займенник. Дієслово (11 год)

60		Займенник. Роль займенника у тексті. Розпізнавання займенників та вживання їх у текстах. Замінювання іменників та прикметників займенниками. с. 107-109
61		Відмінювання займенників. Спостереження за відмінюванням. Вживання займенників у різних відмінкових формах. с. 110-113
62		УРМ № 12. Говоріння. Складання розповіді за малюнком, опорними словами, малюнком і колективно складеним планом, поданим початком тощо.
63		Дієслово. Граматичні ознаки дієслова. Значення, питання. Роль дієслова в реченні. Часи дієслова. Розпізнавання часів дієслів. Зміна дієслів за часами. с. 113-116
64		Творення дієслів минулого часу. Побудова спільнокореневих дієслів за допомогою префіксів. Змінювання дієслів теперішнього та майбутнього часу за особами і числами. с. 117-120
65		КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ
66		Чергування приголосних при зміні форм дієслова. Спостереження за чергуванням. с. 120-122. Правопис дієслів другої та третьої особи. Заміна дієслів теперішнього і майбутнього часу за особами. с. 122-125
67		ДПА
68		Неозначена форма дієслова. Значення неозначеної форми дієслова. Правопис дієслів на –ся. с. 125-128
69		УРМ № 13. Писемне мовлення. Складання і записування під керівництвом вчителя текстів різних типів (за малюнком, опорними словами, спостереженнями).
70		Узагальнення вивченого про дієслово. Повторення вивченого про частини мови. Узагальнюючий урок за рік. с. 128-130

  КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Степи

Степи нашої країни дуже видозмінені. Внаслідок обробітку грунту , сінокосіння , створення лісосмуг дуже змінилися рослинний і грунтовий покрив , тваринний світ.
Рослинний покрив значною мірою замінений посівами озимої і ярої пшениці, кукурудзи , соняшнику , проса, розвинуто баштанництво і садівництво, в заплавах – овочівництво.
Фауна степів немає нічого спільного з фауною лісової зони , проте лисицю, вовка , барсука можна зустріти всюди.Серед гризунів найпоширеніші ховрахи. Часто зустрічаються полівка , хом'як , тушканчик, степовий тхір.
З птахів характерні жайворонок , дрохва , степовий орел , перепел , степовий лунь.
У степах основну господарську цінність являють орні землі, сінокоси і водні ресурси.


                                                                 ДПА